Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп знову опинився в епіцентрі масштабного міжнародного скандалу, дозволивши собі різкі та образливі висловлювання на адресу Норвегії. Виступаючи перед своїми прихильниками на передвиборчому мітингу в місті Порт-Гурон, штат Мічиган, американський лідер публічно назвав цю північноєвропейську державу «дерьмовою країною» (shithole country). Головною причиною такої несподіваної та емоційної атаки стало його глибоке розчарування через те, що Норвезький Нобелівський комітет укотре проігнорував його кандидатуру та не присудив йому престижну Нобелівську премію миру.
Дипломатичний контекст та реакція Осло
Різка риторика американського лідера викликала чимале здивування та засудження у在європейських політичних колах, адже подібні заяви руйнують традиційно стабільні партнерські відносини між Вашингтоном та країнами Скандинавії. Міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде був змушений офіційно відповісти на випади американського президента, наголосивши на фундаментальному принципі розділення влади та повної незалежності Нобелівського комітету:
Він дуже добре знає, що Нобелівський комітет є незалежним. Ми нагадали йому про це, якщо у когось виникали якісь сумніви, і це залишається незмінним — Еспен Барт Ейде.
Чому Трамп пов’язав імміграцію з Нобелівською премією
Під час свого виступу у Мічигані Дональд Трамп розгорнув широку дискусію щодо міграційної політики США, заявивши, що готовий приймати іммігрантів із певних європейських держав, проте категорично заперечує проти вихідців із Норвегії. Свою позицію він аргументував надзвичайно прямолінійно, звівши державну імміграційну політику до особистої образи:
Президент США заявив про відсутність будь-якого бажання мати справу з Норвегією через відсутність у нього нобелівської нагороди.
Порівнюючи скандинавські країни, Трамп зазначив, що лояльніше ставиться до імміграції з Данії, водночас повністю виключивши Норвегію та Швецію.
Подібні заяви перегукуються з його попередніми скандальними висловлюваннями під час першого терміну, коли він критично оцінював мігрантів із цілої низки інших держав.
У 2025 році Нобелівську премію миру було присуджено представниці опозиції Венесуели Марії Коріні Мачадо, що також викликало різке обурення у Вашингтоні.
У 2026 році комітет ухвалив рішення нагородити колишню суддю Міжнародного кримінального суду та Верховного комісара ООН з прав людини Наві Піллай, назвавши це рішення стимулом для розвитку міжнародного права.
Дональд Трамп публічно назвав це рішення ганебним, стверджуючи, що саме він нібито зупинив кілька військових конфліктів у світі й заслуговує на найвище міжнародне визнання.
Аналізуючи ситуацію, міжнародні оглядачі сходяться на думці, що хоча подібні емоційні випади рідко переростають у реальні законодавчі чи адміністративні обмеження проти громадян Норвегії, вони завдають серйозної шкоди іміджу американської дипломатії. Офіційне Осло продовжує демонструвати стриманість, намагаючись не піддаватися на провокації та підкреслюючи, що норвезький уряд не має жодного юридичного чи фактичного важеля впливу на рішення незалежного комітету з присудження премії миру.
