Правительство Британии удваивает срок ожидания ПМЖ для иностранных работников
Репортёр продовжує аналізувати масштабні трансформації міграційної політики Великої Британії, де лейбористський уряд офіційно представив концепцію заробленого постійного проживання, яка кардинально змінює правила гри для сотень тисяч іноземних працівників. Нова модель, презентована міністром внутрішніх справ Шабаною Махмуд, знаменує собою перехід від автоматичного надання статусу резидента до строкатої системи диференційованих термінів, що безпосередньо залежать від рівня доходів, сфери зайнятості та ступеня інтеграції мігрантів у британське суспільство.
Ключові параметри нової моделі та диференціація термінів
- Стандартний період очікування для більшості категорій працівників збільшується з п’яти до десяти років.
- Для високооплачуваних фахівців із заробітною платою понад 50 271 фунт стерлінгів, а також для лікарів, медсестер і вчителів зберігається п’ятирічний термін.
- Найвищі доходи, що перевищують 125 000 фунтів стерлінгів, дозволяють претендувати на статус ILR у прискореному порядку через три роки.
- Працівники сфери соціального догляду (care workers), які прибули до країни раніше та відповідають критеріям мінімального заробітку у 25 000 фунтів, зберегли п’ятирічний шлях до постійного проживання.
Суспільно-політичний контекст та внутрішньопартійна боротьба
Оприлюдненню фінальних правил передував тривалий період громадських консультацій, під час якого уряд опрацював понад 200 000 відгуків від профспілок, експертів та самих мігрантів. Початкові жорсткі пропозиції, що передбачали п’ятнадцятирічне очікування для низькооплачуваних категорій, викликали серйозну кризу всередині правлячої партії, де впливові міністри та рядові депутати відверто називали такі заходи надто суворими.
Офіційні представники уряду наголошують на фундаментальній зміні філософії міграційного управління: право на постійне проживання у Сполученому Королівстві віднині має бути заслужене через реальний внесок в економіку та дотримання суспільних норм.
- Проведення широких консультацій з громадськістю та профспілками.
- Пом’якшення первинних жорстких обмежень для соціальних працівників під тиском кабінету міністрів.
- Запровадження суворих базових вимог, що включають володіння англійською мовою на високому рівні та відсутність податкових чи кримінальних заборгованостей.
Експерти зазначають, що настільки радикальний перегляд імміграційного законодавства зумовлений не лише внутрішньополітичним тиском з боку правих сил та партії Найджела Фараджа, але й прагненням влади відновити повний контроль над міграційними потоками після наслідків Brexit. Попри певне пом’якшення позиції уряду щодо окремих соціально важливих професій, загальний вектор розвитку британської міграційної системи залишається безкомпромісно жорстким для більшості приїжджих.





